This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Героїв країна – моя Україна

Багато українських сердець зачаровує таємнича, загадкова і разом з тим проста і відверта історія про козацтво. Багато часу минуло від тоді, але не забуваються героїчні часи. Уже вкотре наша країна 14 жовтня відзначає ще одне свято – День захисника України. Історично було прийнято згадувати і віддавати належне козацькій доблесті. Козаччина… Синонім свободи, людської і національної гідності, святиня українського народу.
Дивлячись на нинішній складний час, ми впевнені, що і зараз не має такого українця який би не бажав миру і спокою Україні. Суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдат.
Наші воїни – це приклад беззавітного служіння рідній Батьківщині, безперечного виконання священного обов’язку – стати на захист держави, коли є в цьому гостра потреба. Вони справжні Герої, які відповідальні, безмежно люблять свій край. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
Напередодні дня українського козацтва та захисника України учні та викладачі Кобеляцької дитячої музичної школи мандрували разом із гостями загальноосвітньої школи № 2 в далеке минуле нашого краю, в часи, коли жили славні українські козаки.
До звука звук, струна струні одвітна,
А ви одвітні серцю кобзаря.
А вже козацьке «військо маком квітне»,
І спалахнула Хортиці зоря.
Відчинила двері в подорож викладач по класу баяна Світлана Прапірна легендарним «Козацьким маршем». Вікторія Татарко змістовно і цікаво розповіла про життя, побут, зброю, вірних побратимів козаків, про утворення козацької республіки – Запорізьку Січ. Діти мали змогу спробувати стати справжніми козаками, беручи участь у таких конкурсах, як «Перетворення на козаків», та «Швидкі вершники». А запалив енергією та вправністю відважних Киценко Іван, виконавши пісню «Ми козаки».
Козаки були віддані своєму товариству, любили влучне слово, дотепні жарти, вигадки й розваги, а над усе – пісню. А найулюбленіші музичні інструменти – це кобза та бандура. Ольга Сабірова підтвердила це своїм виступом піснею «Взяв би я бандуру».
Ой, коню, мій коню,
Де ж ті літа, де ж той час,
Як ми слави добували,
І як всюди знали нас?
Козаки дуже любили своїх витривалих і прудконогих коней. У народних переказах козак і кінь злилися в єдину істоту. Вершник був уособленням відваги, спритності, сили і витривалості. А поряд завжди вірний товариш. Про їхню дружбу складено багато пісень. Одну з таких виконали Вікторія Татарко разом з концертмейстером Юлією Русняк. А тріо викладачів у складі Антоніни Танської, Ольги Сабірової та Альони Ананенко подарували пісню «Ой літає соколонько».
Дуже приємно, що гості не лише слухали, а й ділилися своїми знаннями. «Козаку найперше – воля, козаку найперше – честь», це та інші прислів’я звучали на концерті.
Козаки були освідченими, вихованими, справжніми лицарями. А там, де лицарство, там мужність і ніжність ідуть поруч. Вікторія Татарко та Ірина Павленко виконали твір Олександра Білаша «Озвуться птицями гаї», як подарунок воїнам АТО, обов’язком яких є захищати Україну від ворогів. і їхнім рідним, які виховали таких воїнів, які чекають їх вдома, люблять, поважають, шанують.
Захищаючи свій край, козаки здобули доблесної слави, їх поважали і свої і чужі. Їхні подвиги оспівані в піснях і думах.
На закінчення зустрічі вокальний ансамбль викладачів у складі Віктора Ліщини, Ольги Сабірової, Івана Балясного, Антоніни Танської, Світлани Прапірної та Вікторії Татарко виконав твір Миколи Лисенка «Боже, Великий, Єдиний».
Тож, давайте пам’ятати, любити, шанувати і червону калину, і силу козацьку, і нашу славну Україну!